Це війна, побратим, це війна...

Це війна, побратим, це війна -
Над руїнами захід червоний...
Кров і дощ промочили сповна
Поріділий рубіж оборони.

Проривається ворог на фланг -
Тут на роздуми часу немає.
Нависає над бруствером танк -
І за мить, над окопом палає.

Оглянися, мій брат, оглянись -
Розгорілась вогнем Україна.
Йде в атаку по розсипу гільз
Син за матір, і батько за сина!

Вранці каву і вечір в саду
Час відсунув безжально на потім.
Доброволець, студент ПТУ
Ветерана замінює в роті.

Це війна, побратим, це війна...
Під завалами - крики дитини...
А в озимих кривава весна
Діловито розсаджує міни.

Той же ворог, ті самі міста...
І у Києва вкрадена віра...
Промовляв кошовий неспроста:
"Не буває з росією миру".

Це війна, побратим, це війна...
І боєць на рівнині Донбасу
Чує з полум'я крик до човна,
Чує слово останнє Тараса.

Поділитись сторінкою: