Ой, матусю, та не гай мене

Ой, матусю, та не гай мене,
В далеку дорогу виряджай мене:         | (2)

Тепер нічка та темненькая,
Козаку дорога та далекая.              | (2)

Ой, їхав козак та дорогою,
Пустив голосочок та дібровою,
Пустив голосочок та зеленою.

Ой, щось мені та дрімається,
І кінь підо мною спотикається.         | (2)

Ой, пущу коня на степ, на долину,
А сам ляжу на час, на годину.          | (2)

Ой, сплю годину, та сплю і другую,
А вже повертає та на третюю.           | (2)

Ой, добрая та годиночка,
Десь а й узялася та дівчинонька,
Десь узялася та й молодая.

Ой, вирвала та травиченьку,
Вдарила козака та по личеньку,
Вдарила козака та по білому.

Ой, встань, козаче, годі тобі спати,
Бо вже твого коня в степу не видати.   | (2)

Турки ідуть і коня ведуть,
Тобі, молодому, з пліч голову знімуть. | (2)

Турки ішли і табун гнали,
Твого коничка й у табун заняли.        | (2)

Ой, хоч коня займуть, то другий буде,
Тебе зарубають, — мені жаль буде,
Бо й повік такого уже не буде!

Поділитись сторінкою: