Княгиня

Спадуть росинки зоряні в саду,
Проріже промінь сонячний негоду.
І я з тобою берегом пройду,
Моя княгиня, київського роду.

Ти Ольгою іздревна нареклась,
Любов ділити з іншими не в силі.
І обраний володаркою князь
Приречений на вірність до могили.

Ти станеш поряд з князевим плечем
За воїна останнього в дружині
І запросто проб'єш його мечем,
Поміченого в зрадницькій провині.

За тебе, моя Ольго, я візьмусь
Пройти в кінець донецькими степами.
Ти Київ захищала, свою Русь,
А нині - Україна перед нами.

Я дух її в подрузі впізнаю -
Слов'янську кров передано у жилах.
Любов свою і ненависть свою,
Ім'я своє їй Ольга залишила.

За крок від автомата і поем,
Від пороху, кастрюль і макіяжу,
Моя княгиня - всі ми так живем -
Іде то супермаркетом, то пляжем.

Поділитись сторінкою: