| |
Заплутались,
Ніби бабусині нитки із пряжі,
Дороги звели, розвели,
Аби ж знати, як краще...
А як це? Ніхто не розкаже...
Заплутались...
Аби знати, де й коли ти падатимеш -
Землю з під ніг замінити б на воду,
І просто, мов діти, сміятись на подив усім...
Минуле тримати в руці,
Майбутнє пліч-о-пліч, побачена ціль,
Боятись усього — у воду кінці...
Ти в потяг на сьому, я в небо на сім,
А десь там, де небачені висоти серед міст,
Де пускали хмари людям свої соки, чути сміх.
Відображення в калюжах кольорове, бо бензин,
Потім крига, а попереду ще ціла купа зим...
Приспів:
Кожного дня я запитую життя:
Чом заплутую вуста у твоє волосся?..
Скільки доріг нам відміряно пройти,
Загубити і знайти ниток у волоссі?..
Заплутались...
Тихо тонули в порожніх порадах,
Прикладів безліч та всі такі різні,
Що в кожного шлях свій і своя правда!..
Заплутались...
Де є слово сповіді, де вибачення?..
І ця мовчанка, і погляд -
Це краще всіх панацей!..
Часом не віриться, як же зустрілися?..
Холод, життя опіканці,
Парадоксальний збіг нових підстав,
І те, на що тратили своє життя,
Не принесло плодів, лиш порожні місця...
А десь там, паралельно, ми крокуємо вперед,
Це наш шанс серед цих неуспішних лотерей
Жити так, як ми хотіли, без пауз та перерв,
Лиш сьогоднішнім днем, але ніби наперед і разом!..
Приспів.
Речитатив:
Нехай проблеми та незгоди
Не роблять вам в житті погоди!..
Дощі зі струн та слів кулемети,
Ми близькі, мов атоми, далекі, як планети,
Буває так...
Та нас не лякає ніч і наші щоденні війни,
Бо поміж всіх протиріч я хочу в твої обійми!..
Дзеркало це... Я бачу в твоєму обличчі своє усе...
Приспів. (3) Поділитись сторінкою: 
| |
