| |
Маємо розуміти, щоб минув час, нам потрібен час,
Наша любов вимагає зустрічного руху від себе до нас,
І щоб день цей нарешті скінчився, нам необхідна ніч,
Щоб зустріти тебе, мені знадобився парад тисяч облич.
Дев'яності повертаються, та не повертаємося ті ми,
Зелені олімпійки, підстрелені джинси, касети й книжки,
Синтезовані баси епохи прокачують натовп самотніх сердець,
Ми могли й не зустрітися. Крапка. Вихід. Санція метро "Кінець".
Маємо розуміти, щоб минув час, нам потрібен час,
Народження нової зірки вимагає, щоб чийсь космос згас,
Вдалий радіохіт просить крові чистої й розбитих душ,
І не факт, що наша зустріч - не зблиск сонця в очах калюж.
На стилі - у внутрішній еміграції чи довічному екзилі,
В готельному номері за триста гривень чи зйомній квартирі,
З рушниками поплямованими як наші до нас історії,
Знаєш, я люблю тебе не за практику, я люблю тебе за теорію!
Маємо розуміти, щоб минув час, нам потрібен час,
Та часу в нас немає, в нас є плинна мінливість трас,
Короткочасні миті, абстрагування кнопка, пауза для двох,
В ті хвилини я дійсно щасливий, - бачить небо й, можливо, Бог! Поділитись сторінкою: 
| |
