Полинь, полинь, чорная галко

Полинь, полинь, чорная галко,
Понад низом-долиною,
Та накажи моєму родові,
Що я живу сиротиною...

Сиротиною та й не великою
Я недавно остався,
Через тую молоду дівчину,
Що я женихався...

Женихався, з неї не сміявся,
Думав — моя буде,
А вже ж моя молода дівчина,
Як голубонька гуде.

Нехай гуде, нехай гуде,
Та вона нагудеться,
Як спіймаєм та приборкаєм,
То вона й схаменеться...

Поза гаєм, гаєм зелененьким,
Там козак траву косить,
Його ненька старенькая
Та вечеряти носить.

Ой, вечеряй, моя мати,
Коли наварила,
Тепер мені, моя матусенько,
Й вечеря не мила.

Ото ж тобі, мій синочку,
Та дівчина поробила:
Брала воду з тихого Дунаю,
Кониченька напувала...
Брала піску з-під білих ніжок,
Козаченька чарувала!

Чаруй, чаруй, молода дівчино,
Коли довелося,
Коли мені, молоденькому,
Та на горе пішлося...

Поділитись сторінкою: