Розквітай, Україно, соняхом у полі!

Розквітай, Україно, соняхом у полі!
Сонечком щиро усміхнись край дороги!
Нехай доля квітне щастям у любові,
І веди у дім, де батьківські пороги!

Нехай з світів повертаються журавлі
У край, де цвітуть сади біля хати.
Тут соняшник сяє у сяйві золотім,
Щоб гостей подорожніх привітати!

Замріяний соняшник тягнеться до сонця,
Манить до себе золотими пелюстками,
Щедре літо дарує тепло в долонцях
І втішає душу соловейко піснями!

Тут дозрівають овес, жито, пшениця,
А в них голубіють квіти волошкові,
А над берегами дзвенить водиця,
На долині шумлять трави шовкові...

Розсипає сонце промені яскраві,
Літній дощик вмиває листя у верби,
Вдихну у пахощі квітів у октаві,
Веселкою побіжу у молоді роки...

Я радію, що іду стежками літа,
І купається у барвистім зіллі душа.
З небес випромінює блаженне світло,
Де мій казковий рай, рідна мати земля!..

Розквітай, Україно, соняхом у полі!
Ощедри добром українську родину!
Нехай у будні дні будуть дні святкові
І трембіти Карпат кличуть на гостину!..

Поділитись сторінкою: