| |
Я закритий в оболонці всесвіту, втікаю звідси,
Це схоже на зоопарк, а я, наче мавпа у клітці.
Стараюсь бути чемним і всією душею вірю,
Що мавпа колись таки стане королева всіх звірів.
Поки веселюсь і не плачу, чекаю від народу віддачі,
Ніби мавпа скаче, та все, що я бачу
Це куплені банани на здачу.
І тільки пізно вночі, коли вже нема глядачів,
Я розумію, що з клітки нема куди іти.
А з неї не втекти, ідеї такі були,
Але я не між людьми, де я, а де вони,
Я у клітці заробляю на водиці ковток тим,
Що скачу перед тим, хто оплатив свій квиток.
Приспів:
Заковані у клітках сумних мелодій, |
Ми не знаєм, де життя, а де пародії. |
І ми, як мавпи, забули про сутність свою, |
А наша мудрість не бачу, не чую, мовчу... | (2)
Дітям смішно з моїх криків, для дорослих я - істота,
Яка всього лиш на всього перемішує болото.
Пощастило, що не в цирку, та клітка є клітка,
Нам звірям звично те, що для людей є прикро.
Ми не мрієм про домівку, з нас ніхто її не бачив,
Тому рідко бачиш мавпу, яка дійсно щиро плаче,
За сміхом не помітиш, як живемо ми насправді,
Ласкаво просим в зоопарк, тобі тут завжди раді.
Приспів.
На радість перехожим корчим рожі, людям смішно,
Дивись на що це схоже, я допоможу, фальш, не більше.
І так усе життя за крихту хліба і помиї,
Вкалуєм на власника, рука, як кажуть, руку миє.
Наші предки жили в клітках, ми у них живемо,
Навряд чи в інших зоопарках щастя ми знайдемо.
Недавно ледве обіцяли всіх забрати в джунглі,
Раз ми вже повірили, другого разу не буде.
І так у кожного з нас є своя клітка під небом,
Комусь комфортно у ній, комусь завжди більше треба.
Ти спробуй уявити собі життя за гратами,
Шанс є у кожного з нас, постарайся не втратити!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
