Дороги

Заскриплять поїзди із вокзалів заплаканих 
З манускрипту небес обірветься печать
Доки вітер жене снігурів переляканих
Доти з срібних сторіч наші кедри мовчать

А дороги дороги скоряються дорого
Може є десь котрась без розлук без розлук
Хай застигне на склі вічний помах до скорого
І метнеться земля під колесовий стук

І коли вишина журавлиними клинами 
Вперше скотиться вниз на летючі кущі
Тихо станеш дощем і запахнеш калинами
І підеш звідтіля так як ходять дощі

Поділитись сторінкою: