Горянка

Вона як промінь у блакиті,
Немов, між листям соковитим.
Здається, що на всьому світі,
Такої ти не стрінеш й двадцять літ.

Приспів:
Горянка, небо в неї під бровами,      |
З туманом, з туманом сонця на плечах. |
Здається, мова сиплеться квітками,    |
Мед бузковий грає, грає на вустах.    | (2)

Вона царівна тої вроди,
До зір всміхається так гордо.
Вона струна мого акорда,
Що в серці він мені завжди лунав.

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: