Мамина осінь

В саду облетіли і яблуня й вишня,
Роки сивиною торкнулися скронь.
І мамине сонце зажурене вийшло,
Тулилося ніжно до теплих долонь.
Заглянула в долю холодная осінь,
Непрохана старість зажуру снує,
Ой, мамо-голубко, на обрії просинь
Змінилась і зблідла, як сонце твоє.

Приспів:
Мамина любов серце оживля,
Мамина любов – то свята зоря,
Мамина любов – щастя оберіг,
Мамина любов – квіти край доріг.

Знебарвилось небо, осипались квіти,
Зима по-сусідськи до хати зайшла.
Вже виросли внуки, посивіли діти,
Яких ти від лиха завжди берегла,
Життя дарувала, веселку і зорі,
Квітучі долини, де роси блищать.
Одна ти чекала у щасті і в горі,
Навчала любити, навчала прощать.

Приспів.

Поділитись сторінкою: