Козацька

Як я сяду на коня чорного
Та по білому снігу - вдаль,
То зупинить мене тільки сонного    |
У колибі припутній жаль.           | (2)

Де мої молоді роки-соколи...
Відлетіли, втекли, згинули.
Ой, як хочеться, друзі, деколи     |
Повернути те, що ми кинули.        | (2)

Та, на жаль, назад вороття нема
І у бороду впхався дим,
А над кручею ворон крило зніма:    |
Я б зірвався - і в небо з ним.     | (2)

Попрошу благодаті у панотця,
А коню вороному подам вівса,
Відпочину, а завтра зранку у сонця |
Я спитаю, де мені дітися.          | (2)

...Як я сяду на коня чорного       |
Та по білому снігу - вдаль...      | (2)

Поділитись сторінкою: