Ковила та маки

Їхав козак-батько в поле воювати,
Пускав коня в дальній путь,
Брав з собою в шапку ковилу та маки,
Щоб синів й дружину не забуть.

Приспів:
Маки, маки, ковила та маки,
Що по всіх курганах так пишно цвітуть -
То на тих курганах сплять батьки козаки,
А на інших - рідні їх додому ждуть.

Їздив козак довго, бився козак славно,
Та загинув в лютому бою,
За синів й дружину, за неньку Україну
Поклав козак голову свою.

Приспів.

Поховали друзі козака в могилі,
Поклонились низько та й пустились в путь,
А на тій могилі в степу неосяжнім
Ковила та маки цвітуть.

Не губіть же, люди, ковилу та маки,
Що по всіх курганах так пишно цвітуть,
То на тих курганах сплять батьки-козаки,
А на інших - рідні їх додому ждуть...

Поділитись сторінкою: