| |
Свою долю конотопській відьмі в карти програв,
По Чумацькому шляху босоногий ступав,
Півзатоптану квітку із багна підібрав,
На Святий Щедрий Вечір до Вертепу пристав.
Доведеться мандрувати — я на південь конем
Коров'ячими стежками за сліпим кобзарем,
До таврійського степу та до кримських скель,
Де ще прірви пам'ятають дзвін бусурманських шабель!
Але ж на них: Пугу, пугу, козаки з лугу!
Пугу, пугу, козаки з лугу!..
На коліна припасти, заховатись в траву,
Запалити від сонця стару люльку свою,
Полетіти бджолою до гори над Дніпром,
Розтіктися балками, волов'їм молоком.
Гей-га, затріщить лелека!
Гей-га, полетить далеко!
Гарцювати на герці всім гуртом на горі,
Де танцюють закохані в степ журавлі,
Запливти в дикі плавні, забуритись в байрак,
Поки біг — був заможнім, зупинився — бідняк!
Ой-лі, верби та тополі!
Ой-лі, навпомацки до волі!
З Базавлуку сон суне, кучугури мина,
Нагадає шуліка, що ковила розцвіла.
Назбирать зірок з неба до дірявих кишень,
До гори в Підгороднє, до Самари в Кільчень.
А там вночі купалка залоскоче!
Вночі лишенько дівоче!
0-о, Дажьбог та Ярило!
О-о, сум дощем намило... Поділитись сторінкою: 
| |
