Попелюшка

Я з поїзда, як з розуму зійду,
І зійде в небеса зорі корона,
Стече з лиця сльоза моя солона
Впаде як лист у пізню саду.

А була ж я королівна, Богу рівна, Богу вірна,
Невибаглива і вірна королева, королівна.
А тепер я ним забута, в ланцюги плачу закута.
У печальнім капелюшку попелюшка, попелюшка,
Попелюшка, попелюшка.

Подивишся на мене з-під руки,
Захочеш знову взять мене на руки
Із чорних вод великої розлуки,
Із вічних вод невічної ріки.

Бо ж була я королівна, Богу рівна, Богу вірна,
Невибаглива і вірна королева, королівна.
А тепер я ним забута, в ланцюги плачу закута.
У печальнім капелюшку попелюшка, попелюшка,
Попелюшка, попелюшка.
У печальнім капелюшку попелюшка, попелюшка.

Поділитись сторінкою: