Воскові обличчя

Ці твої друзі – вони чіпляються на тебе.
Світ ілюзій – і ти потрапив вже на небо.
Так красиво вони малюють тобі крила.
Від дарунків таких відмовитись несила.

Віддзеркалюють очі їх тебе –
Не намагайся дістатись до днища.
Під прямим промінням тануть
Їх потворні воскові обличчя.

Білим снігом вони блищать навколо тебе.
Твоє серце вони дістануть з–поміж ребер.
Твої крила, як листя восени, опадають.
Небо вкрила залізна хмара – тебе залишають.

Поділитись сторінкою: