| |
Приспів:
Не так і багато часу нам відведено,
Щоб мрію пізнати.
Бродимо планетою в кімнату з кімнати,
Долі переплетені так ніби канати є...
Я не здаюся, доки ми усі тут,
І розвиваюся лиш в русі, не ілюзії пруть,
Лечу вперед по лівій смузі, грузять вигода, бруд,
Навколо ніби тільки лузери порядно живуть.
За новий гаджет, на, готові продавати себе,
Прекрасні феї бідолашні, їм у башню шибе...
Дитину важко годувати за маленьку ЗП,
Коли її відважний тато любить те,
Шо гребе. Ти це так любиш. Кого то буде вина
І для нього напевно то не новина,
Але буде сьогодні шо буде, замути, забути би...
Скруту ти круто минав вже, завтра міняти почнеш,
Впевнено діяти, вірю, авжеж, тільки балакати
Легше, не перший, хто бреше самому собі і то треш...
В тебе попереду ціле життя, ні, не кажи, що нема вороття!
Тому тупому з притону, який тобі тягу продав,
Я би руки відтяв! Треба довести себе до пуття,
Бути the best, не піти в небуття! Думати будуть,
Якими ті дії, котрими позбудешся всього сміття, знай!
Приспів. (2)
Так хочу бути я впевненим, що не поглине нас темними,
Думами думами скуті не будемо, клітками мов металевими,
Так хочу страхи приборкати, щоб розчинились немовби дим,
Стримати, втримати все, що безцінне, близьким стало золотим.
На дурниці життя би не витрачав! Репетиції позаду,
Вже вийти на сцену час! Та ти кажеш:
Почекай, мені ще лиш один напас!. Та я пас тоді.
Нам в різні сторони без образ, дядя,
Стала тобі тим якорем наркота.
Я за брата Богу дякую, що вже давно не там,
Де на повні груди втягують, та це давно не план.
Воно плавило би голови, забирало літа так.
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
