Сини

Чорної шкіри без просвіту ніч,
Погляди пильні з далекого степу,
Сонце зійшло й світло від зір
Мовчки погасло і в грудях затерпло...
В розвідку я не візьму твоїх чар,
Ніжність моя у листах розгубилась,
Нам є що нести на свободи вівтар,
Нам є ще за кого тут битись!

Приспів:
Димлять тривожно горизонти...
Чи зійде сонце завтра нам?..
То не гримить, то з серця фронту
Летять сини згорьованим батькам...
Летять сини... Летять...

Іскрилось життя і погляди дикі
З пустих магазинів і битих вітрин,
Нам соромно бачити сонячне літо,
Ковтаючи біль і гіркий анальгін.

Приспів.

Обличчя смугляві під сонцем пекучим
І ти постаріла за декілька днів,
Коли повернуся підем гостювати
До чистих небес і нестримних вітрів...
А поки до сну як до вічності пішки
І десь недалеко гудуть літаки,
Збираю до купи й складаю у вірші
Найкращі слова що не чула їх ти...

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: