Євген Адамцевич

надав Микола Рудаков

Біографія

Адамцевич Євген Олександрович (нар. 19.12.1903 (1.01.1904) у с. Солониця, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл. - пом. 19.11.1972* у Бахчисараї, Крим) — український кобзар. Жив у м. Ромнах.

У дворічному віці після хвороби осліп. Був відданий до школи сліпих. Грати на бандурі вчився у кобзаря М.П.Олексієнка. У 1927р. керував великим ансамблем бандуристів. Згодом увійшов до складу Миргородської капели бандуристів, з якою мандрував. У 1930-их рр. виступав як соліст-бандурист, кобзарював, мандруючи зі своєю дружиною Лідією Дмитрівною, яка була його поводирем.

У 1939 р. брав участь у Республіканській нараді кобзарів у Києві, а у 1940 р. у Всесоюзній нараді народних співців у Москві. Виступав по Всесоюзному радіо. У 1960-их рр. з групою кобзарів з успіхом виступав перед слухачами Київської, Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської та інших областей. У 1970 р. виступав у Москві перед науковцями, письменниками та робітниками.

У репертуарі Є. Адамцевича переважали українські народні пісні (історичні про Байду, Морозенка, Палія, Супруна; родинно-побутові; гумористичні й сатиричні), серед яких оригінальні "Суд Байди", "Славно твоя кобза грає". Співав пісні "На захід сонце вже схилилось" на слова А. Карпенка, "Ти лети, мій спів, з мольбою" на слова В. Александровича, думу-пісню "Євшан-зілля" на слова М.Вороного, пісні на вірші Т.Шевченка, Я.Щоголіва, О.Олеся, М.Некрасова, П.Ж.Беранже. Створив кілька власних творів, серед яких "У неволі", "Дума про Івана Федька" тощо. Скомпонував і відомий "Запорізький марш" (який в обробці В.Гуцала увійшов до репертуару Київського оркестру народних інструментів).