26) глупота
27) заздрість...

Я б сказала, працьовитість , але насправді....тимчасова геніальна працьовитість на тлі повної ледачості....

oreira в саму точку

ну ви бачили?! взяти і написати про студентів на сессії! як так можна?!

А ще спостерігаю таку рису, як закомплексованість...

Із закомплексованістю не погоджуюся!!!
Є таке гарне прислів'я: "Тиха вода береги рве!"

Тиха вода греблю рве, берег розмиває
В кого тиха жінка є, той вже не співає.

той гірко плаче !

всім привіт.нажаль,панове,змушений зізнатися вголос,що найрозповсюдженіша риса сучасних українців-це комплекс неповновартості ще мало нас є-тих ,хто стає на все зріст і гордо гучно промовляє на всесь широкий загал: Я-УКРАЇНЕЦЬ!!!мало тих,які знають,а тим більше пишаються власною історією.українці себе українцями не відчувають,а звідци і неповновартість

З часом те минеться. Треба вчитись добре, не цуратись батька й мати у скороминущому марнославстві та у лихварство та здирництво торгове не впадати занадто.

само по собі нічого не поміняється(окрім фізики і т.п.), для цього протрібен людський фактор

Ми - паралітики з блискучими очима,
великі духом,
силою слабі,
орлині крила чуєм за плечима -
самі ж кайданами прикуті до землі.

Леся Українка.

Забагато скиглимо і плачемо, чекаємо, що завтра хтось прийде і зробить нам райське життя, не підтримуємо, тих хто встає і не боїться робити справу, чекаємо, поки плоди їх зусиль упадать нам до рота, або їх (тих хто встав)затопчуть сильні світу цього. А в той час обов'язково серед нас, не з космосу, знайдуться ті, хто знущаючись з прекраснодушності"дурнів" й скористаються плодами їх прекраснодушеості.
Почитайте ваші характеристики,та й моя така ж, хіба є чим нам пишатися з того що ми тут пописали?
Наші предки і ми на своїй підсвідомості і в історії фіксуємо негатив, а не позитив і він нас зомбує на меншовартість! "кайдани порвіте! перш за все у своїй власній свідомості!

Та незважаючи ні на що-МИ УКРАЇНЦІ і ними ми залишимось до смерті. Можливо заздрісні,можливо закомплексовані,але поряд з тим працьовиті,гостинні і єдині такі на цій Землі. Єдина проблема в тому,що ми не вміємо цінувати свої сили,свої таланти,ми боїмось себе достойно подати і ,як це не прикро,ми соромимось називатись українцями.

Я би попросила не відповідати за всіх щодо того, що "ми соромимось називатись українцями." На цьому сайті Ви не знайдете, сподіваюсь , людини, яка б соромилась називатись українцем.

звичайно НІ
і хай так залишається!!!
Але ті що за сайтом живуть за принципом "мені однаково" або"моя хата з краю я нічо не знаю"!

Я не відповідаю за всіх,просто висловлюю свою думку вцілому. Можливо,на цьому сайті таких людей і немає,але те,що вони є поза ним-це факт!

ну це звісно факт і мені їх відверто жаль оскільки вони навіть не спромжні поважати те ким вони є

Жаль-не те слово!!! Це просто люди,які не знають історії свого народу і саме це незнання породжує сором!

Згоден.
Незнання власної історії створює хибне уявлення про те, що нібито нічого не було вартого уваги.

Як я розумію, ці люди шо пишуть вище, українці...але я зовсім не згідна з вами. Якщо побачите людей , , ,то це- Характерні українці

"якщо побачите людей , , ,то це- Характерні українці"
Це щось на зразок того,що "кожна особистість є людиною,ала не кожна людина є особистістю". Це мала на увазі п.Nelya?

Та ні... Я мала на увазі, що українські риси - бути веселим, жартівливим... А не , , .... Ми ж не такі, правда?...

Ну в принципі так.
Я думаю, що ми можемо бути якими завгодно (якщо мова йде про емоційний стан).
Але є речі, які не відносяться до емоційного стану, а є світоглядними і властивими українцям в принципі.
Наприклад, пошана до батьків, антеїзм, релігійність і т.ін.

А щодо "комплексу меншовартості", то це вороже навіювання, або самонавіювання.
Тому що навіть те, що деякі люди вважають поразкою, можна розцінювати і як перемогу.
Наприклад, Голодомор є символом не тільки національної катастрофи і плачу, а й символ неминучості покарання комуністів за цей злочин, гордості за те, що ми не злякались цієї правди і поступово становимось нацією, яка пам`ятає себе і відповідально відноситься до крові, що була покладена на алтарь заради української нації.

Тому, коли хтось каже, що ми колупаємось у своїх ранах, не пам`ятаючи нічого крім них, я кажу, що українці мужньо приймають таку історію про себе, яка вона є і це вже величезний крок в усвідомленні себе нацією.
Крім того, жодна з так званих "поразок" нас не вбила, а отже ми маємо потужний шанс стати мудрішими і сильнішими за усіх.