Люди добрі ,допоможіть!!! терміново потрібна якась козацька дума чи шось іще... на тему дружби козака і коня, про вірність коня його господарю і т.д.
Дуже прошу, допоможіть!

Ой запив козак, запив,
Ой запив та загулявся,
А його кінь вороний
Та на стайні застоявся.

- Та порадь мене, коню,
Де ми будем цю ніч спати,
Де ми будем цю ніч спати,
Хто ж нам постіль буде слати?

- Та переночуєм
В чистім полі при дорозі,
Та при білій березі,
Та на лютім морозі...

Шкода, що немає коли наспівати. Дуже гарна давня народна пісня. Ноти можна знайти в записах народних пісень М. Лисенка.

п. Ганцю, а ще є дуже симпатична колядка "Ой у Києві та й на торгові" - по цій назві знайдете в Інтернеті, здається є й аудіо чоловічого гурту Леопольда Ященка. Якраз те, що Вам треба.

Величезне ДЯКУЮ ДідВасиль
Потрібно ще, на цю ж тему казака і коня,тіки щось серйозне і благородне...
наприклад, як кінь на війні врятував свого господаря,і поліг за нього...ну це наприклад

Ну, врятував і поліг... Це така трохи казкова ситуація, де все постає дуже благородно, але не дуже правдиво. А коли б про таку подію розповісти правдиво, то вийшло б не дуже благородно. Здається мені, що згадані вище дві пісні дуже благородні і навіть правдиві, коли правильно розуміти символіку. Коли в колядці той козак каже "Ой коню, коню, продам я тебе", то у відповідь отримує не конячу думку, а зразок людської мудрості, тільки символічно вкладеної в уста коня, тобто самої Природи: що ж ти, козаче, так по-дурному розпряджаєшся безцінним скарбом...

Дуже поширений у фольклорі зворотний символічний сюжет, коли козак загинув, а кінь живий, далі йдуть приблизно такі слова:
...що в головах ворон кряче,
А в ніженьах коник плаче.
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою,

і так далі, по фрагментах цього тексту знайдете варіанти в мережі.
А ще є потрясаючої краси й сили пісня-картина

Козака несуть
Ще й коня ведуть,
Кінь головоньку клонить
Кінь головоньку клонить.

А за ним, за ним
Та дівчинонька
Білі рученьки ломить,
Білі рученьки ломить. (теж знайдете по фрагментах)

Гляньте на ці:
Кінь трави не їсть
Вже два роки
Попрощався стрілець
Козачок (ця щоправда не народна)

Вража куля вдарила у скроню.
Крикнув крук. Лисиці верещать.
От і все, мій коню, добрий коню,
Встань з-під мене вбитого. Прощай.

Відгуляли ми, відвоювали,
Не іржи так жалко, не іржи,
Так біжи, щоб ляхи не спіймали,
Виярками, конику, біжи.

Як доскачеш о порі досвітній
В край, де вишня почина цвісти,
Вийде мати - переказуй рідній
Винувате синове прости.

А як вийде мила зустрічати
В голубу леваду за село,
Дайся в руки нашому дівчаті,
Зніме хай скровавлене сідло.

А як вийде батько... Ні, не вийде...
Батько теж посічений лежить...
Так біжи, мій коню, щоб не видно...
Виярками, конику... біжи...

(Олег Орач, 1990 р.)

Дякую Люди,дуже врятували мене)