На головну сторінку

Андрій Євтушенко: Про бардівську пісню і не тільки

(Інтерв’ю для Петра Картавого, березень 2007)

– Андрію, нещодавно Ти побував на фестивалі бардівської пісні "Булат-2007" в Сумах. Це Твоя перша участь у такому фестивалі? Які враження залишились потому?

Так, це моя перша участь у такому фестивалі. Враження двоякі. З одного боку, я відчув атмосферу авторської пісні, познайомився з цікавими авторами та виконавцями, поспілкувався з ними – це було просто супер. З іншого боку, невідомо з яких причин організатори фестивалю скасували номінацію "Автор пісні на українській мові", у якій, власне, я й збирався виступити – це пряме порушення положення фестивалю, і залишилось якесь відчуття подавлення та несправедливості, бо на сцені не прозвучало жодної авторської української пісні.

– Спів у супроводі гітари, мабуть, радше Твоє захоплення? А чим Ти займаєшся у робочий час?

Так, звичайно. Проте, це, напевно, дещо більше, аніж просто захоплення. Це відображення мого внутрішнього світу, та моє бачення зовнішнього. Я ділюся своїми думками про розмаїття відтінків кольорів, звуків і настроїв, які я спостерігаю довкола. Десь, можливо, я прагну ділитися в своїй творчості тим досвідом, який дає мені життя, так як і кожен.

Я працюю в Національному лісотехнічному університеті України науковим співробітником науково-дослідного сектору на кафедрі лісових машин та гідравліки. Моя робота, в основному, полягає в створенні проектів транспортних мереж на лісоексплуатаційних територіях в середовищі геоінформаційних систем (ГІС) ArcView. Люблю створювати електронні презентації і по своїй темі, і по інших темах – чи для кафедральних, чи для конференційних виступів.

– Напевно знаєшся з іншими бардами, для котрих співана поезія також не є професією, і все ж ви спілкуєтесь, зустрічаєтесь, влаштовуєте вечори. Хто твої друзі-барди?

Звичайно, при можливості з радістю зустрічаюся. Ми влаштовуємо чудові вечори, на яких звучить прекрасна українська пісня та лине барвиста співана поезія. Наталя Криничанка, Богдан Лялька, Ігор Косик, Олександр Шевченко – мої друзі – львівські барди з якими я контактую.

– Як відомо, авторська пісня і співана поезія ніколи не була справою комерційною. І все ж інтерес до вишуканого співаного слова у супроводі гітари тепер повертається на українські терени. Як гадаєш, барди повернуть собі популярність чи так і залишаться кастою для обраних інтелектуалів?

Смію Тебе поправити – авторська українська пісня нікуди не зникала з українських теренів. Просто їй довелося пережити складні часи через дуже довгий і складний ряд причин. І переживає ще й досі. Ось коли, наприклад в 2007 році на рідній українській землі ти чуєш "украинской авторской песни вооще не существует", то починаєш розуміти хибний стан речей, що склався, і те, як ще багато потрібно зробити, щоб його змінити.

Популярність бардів, в першу чергу, залежить від них самих, від їх творчості. Звичайно, далі в напрямку популярності починають відігравати роль інші (фінансові) фактори. Тут уже складніше. Радіоефір, фестивалі, телепередачі – це все потребує чималих ресурсів.

Завжди барди по всьому світу вміли глибше відтворити настрої людської душі, тому вони були близькими слухачам. Менестрелі, барди, кобзарі, лірники – вони були, залишаються, і, напевно, будуть чимсь відмінним від інших виконавців.

– Чи повинна бардівська пісня бути масовою? Якщо так, то де і для кого? За яких обставин?

Будь-яка пісня, на мою думку, починається з емоції, почуття, думки, душі, серця, ноти, струни... І бардівська пісня не виняток. І якщо ця пісня подобається іншим чи по ритму, чи по складу, чи по змісту, чи просто подобається – то значить слухачі відчувають в ній себе, чи це один слухач, чи їх мільйони.

– У творчої людини, яка хоче досягнути успіху, повинні бути цілком виправдані амбіції. Прагнеш слави? Ну, а якщо не слави, то власного визнання? І що будеш з цим робити?

Я буду щасливим, якщо мені вдасться донести те, що я несу в своїх піснях та віршах, і що воно буде зрозумілим для інших, і цим я якимось чином допоможу їм.

– Якби була можливість Тобі очолити клуб авторської пісні, то кого б Ти туди запросив? Що б зробив для популяризації?

Звичайно, не тільки досвідчених піснярів, але й молодих талановитих початківців, а також, людей, які задіяні в цій сфері.

Насамперед, це фестивалі та конкурси. Авторська пісня є різноманітною та багатогранною, тому вимальовується доволі великий лан, на якому можна було б сіяти фестивалі та конкурси, присвячені різним культурним, соціальним чи історичним подіям, і оберемками збирати врожаї нових авторських українських пісень. Далі, це формат авторської пісні в радіотелеефірі, де б автори могли розповісти про свою творчість, де б слухачі з різних куточків країни могли поспілкуватись з авторами, задати їм запитання.

– Чи маєш якісь побажанням для читачів бюлетеня?

Маю щире побажання, щоб натхнення в їх творчості ніколи не вичерпувалося. Успіхів!

– Дякую за інтерв’ю!


Статтю ввів: bohdanko  16.02.2008
Відредаґовано:
Переглядів: 951
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]


  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/articles/175.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB