| |
Розсипав місяць золоті зірниці
В небесній, тихій, вічній далині.
Одна зірниця впала до криниці
З якої пить судилося мені.
Я п'ю, а спрага, наче блискавиця
Пече і крає душу знов і знов.
З криниці, де купається зірниця
Не втамувати спрагу нам любов.
Приспів:
Криниця, криниця, криниця любові
Я хочу напиться тобою доволі.
Чудесна криниця, небесна зірниця,
Я хочу напитись, я хочу напиться.
Явись, явись, богине Афродіто,
Провіснице кохання і краси.
З морської хвилі у спекотне літо
В мою криницю чари принеси.
Я причарую золоту зірницю,
Що так запала в серця глибину.
Щоб із небес злетіла у криницю,
З якої пить судилося мені.
Приспів. | |
