Ватра

Історія

ВІА "Ватра" — вокально-інструментальний ансамбль, створений композитором і виконавцем Михайлом Мануляком у 1971р. при Львівській філармонії. Репертуар ансамблю складався майже винятково з авторських україномовних пісень та сучасних обробок українських народних пісень. Левова частка репертуару ансамблю належала авторству її засновника та керівника: Михайла Мануляка. Основним стильовим напрямком були джаз-рок та фолк-джаз-рок (композиції "Танець жаги", "Ватровий дим", "Ой чий то кінь стоїть"). ВІА "Ватра" під керівництвом Михайла Мануляка належала до піонерів джаз-року на українських землях. Після тріумфальних гастролей майже по цілому Радянському Союзу (в 1971р.) КДБ звернуло пильну увагу на особу керівника гурту М. Мануляка з намаганням змусити його відійти від репертуарної політики спрямованої на розвиток сучасних течій української музики, після відмови останнього співпрацювати з органами і йти на поступки М. Мануляка усувають від керівництва ВІА "Ватра" і звільняють з філармонії. Після нього гурт очолив Богдан Кудла, який намагався зберегти імідж ансамблю, створений Михайлом Мануляком.

Керована Богданом Кудлою, "Ватра" поряд з традиційним для того часу національним ВІА-репертуаром, досить вдало експериментувала – на платівці 1974-го року заслуговують уваги пісні у виконанні Лесі Боровець та завуальована пісня січових стрільців "Гей, ви хлопці молодії". Та й сама платівка стала своєрідною рекордсменкою серед записаних на "Мелодії" українськими виконавцями – маленькими тиражами вона передруковувалася ще майже 15 років. Та втому, мабуть, заслуга і наступних "Ватр".

Вже в 1977 році в філармонію запросили, створений за рік до цього Іваном Поповичем та Віктором Морозовим, ВІА "Ровесник". Візиткою нової "Ватри" стала пісня Поповича "Люба-Люба", а про майстерність музикантів свідчить виконувана ними "Голуба рапсодія" Джорджа Гершвіна. Та через два роки майже весь склад "Ватри" перебрався в Чернівці у "Смерічку", Попович в Ужгород, а кращий трубач України Володимир Копоть подався до Києва.

А філармонія знову запросила до себе самодіяльний ВІА, на цей раз створені Романом Левицьким в 1977 році в БК автобусного заводу "Ритми Карпат". Керівником нової "Ватри" став композитор Ігор Білозір, основними вокалістами Оксана Білозір та Мар'ян Шуневич; в стартовому складі грали клавішник Зиновій Левковський, барабанщик Юрій Кедринський, гітарист Андрій Береза, скрипаль Ростислав Штинь, саксофоніст Олександр Сердюк (автор знаменитої "Чарівної бойківчанки"). "Ватрівчани" самі "добували" музичну апаратуру, мріяли про гарні сценічні костюми, світло, мікрофони. Самі майстрували звукові колонки, самі ж ту апаратуру розставляли до концертів і збирали опісля. Перші виїзди у далекі і близькі райони і села – на благенькому автобусі, який не раз "пхали" із снігових заметів чи болотяних калабань. Перший репертуар включав народні пісні, а також те, що писав Ігор Білозір.

Від першого міньйону 1981-го року і до другого 85-го, "Ватра" поступово ставала найпопулярнішим ВІА України, хоч їй так і не вдалося позбутися протиріч між суто "ватрівським" фолк-стилем, сольною програмою О. Білозір та патріотикою, котру нав'язувала ансамблю худрада філармонії. "Ватра" гастролює в Середній Азії і на Далекому Сході, Москві і БАМі, Польщі, Угорщині, Німеччині, згодом двічі в Афганістані, Канаді, США. Вже не кажучи, як тепло приймали львів'ян у великих містах, містечках і селищах України. А скільки жаху наганяли слова: "Крикну-свисну вороного, час, мій коню, час, час!". Тому й не дивно, що на партійному з'їзді у Києві 1986 року "Ватра" співала "Пшеничне перевесло" з листочків (щоб не збитися) на зовсім інші слова. 1 січня 1982 року вперше на голубі екрани вийшов музичний телефільм Львівського телебачення "Ватра" кличе на свято". Як результат – шалений, неперевершений, але справедливий успіх. Зимові зйомки у Шевченківському Гаю вдалися на славу. Але... "Ватрі" випала складна і суперечлива дорога: дев'ять доган і два звільнення, колектив терпів, наражався, боровся на межі виживання, взагалі хотілося виїхати зі Львова. Чиновники від культури судили і карали суворо за "націоналізм", "релігійність", "консерватизм", "окремішність". З часом, коли відмінили відсоткове обмеження власних пісень в репертуарі, на перший план все більше виходила Оксана Білозір, а сама "Ватра" сприймалася просто як акомпануючий склад. Все закінчилося тим, що в 1990 р. Оксана залишила ансамбль і створила собі власний гурт "Оксана". А власне "Ватра" перетворилася на музичний центр під керівництвом Ігоря Білозіра, котрий саме захопився створенням експериментальної музики, синтезуючої стиль нью-ейдж з українським мелосом. Альбом обрядових пісень "Від Миколая до Йордана" у виконанні Ігора Білозіра та "Ватри" в 1996 році випустив лейбл Гал Рекордс.

Колишніми музикантами "Ватри" булистворені нові групи – "Львівські музики", "Гурт Олега Кульчицького", а ще раніше "Жайвір".

9 травня 2000 року русифіковані мажори жорстоко побили Ігоря Білозіра і він через 20 днів помер у львівській реанімації. Його смерть мала міжнародний резонанс і викликала громадські заворушення у Львові.

ВІА "Ватра" і надалі входить до складу однойменного музично-мистецького центру "Ватра", керівництво яким перейшло до Ольги Білозір. Станом на 2002 рік у складі гурту: музичний керівник, скрипаль Андрій Кучерепа, клавішник і саксофоніст Роман Антонів, басист Сергій Мосесов, гітарист Ярослав Ковалів, барабанщик Ростислав Драла, вокалісти Ольга Буньо та Володимир Питель.

Джерело: uk.wikipedia.org/wiki/Ватра_(гурт)
Сторінки в інтернеті:
  • Ватра - офіційна сторінка