| |
Взаємне непорозуміння... І ти жбурляєш слова,
Неначе каміння. Обертом голова,
Життя шкереберть і все частіше приходять
Нерозумні думки про смерть...
Не вистачає терпіння, не вистачає кохання,
Не вистачає грошей і це найбільше ламає...
Свої глибокі зітхання залишаєш для себе,
Бо до твого життя нікому діла немає.
Плачеш в подушку, смієшся у вічі,
І, щоб тебе зрозуміли, все повторюєш тричі.
Та часом важко збагнути елементарні речі
І ти знову шукаєш порятунок у втечі...
Та коли під холодним дощем омиєш обличчя
І пронизливим вітром остудиш голову,
А в тілі відчуєш страшенну втому –
Припиняй дуріти, повертайся додому!
Ти не забувай, ти не забувай вертатись...
Припиняй дуріти, повертайся додому!
Ти не забувай, ти не забувай вертатись...
Припиняй дуріти – повертайся!
Молоде подружжя – стара історія.
Маленькі діти, великі проблеми.
Любов невмируща вбивається побутом.
Любов тимчасова користується попитом.
Діти, діти, куди вас подіти?
Посадити на лопату та викинути за хату!
Та замість хати – квартира, замість лопати – ложка,
І сім'я тягне жили, вбиває тебе потрошки.
Нарікання дружини, голосіння дитини,
І сусід цілий день б'є кувалдою в стіни.
Від цього хочеться вити, від цього хочеться вбити,
Ну як в таких умовах можна когось любити?!!
Медовий місяць давно лишився позаду,
Не пригадати навіть першу взаємну зраду...
Ти грюкнув дверима, але сила не в цьому –
Ти потрібен сім'ї, тож повертайся додому!
Ти не забувай, ти не забувай вертатись...
Ти потрібен сім'ї, тож повертайся додому!
Ти не забувай, ти не забувай вертатись...
Ти потрібен сім'ї, тож повертайся!
І коли ти вирушаєш у далеку дорогу,
Коли в душі відчуваєш неймовірну тривогу,
Коли будуєш добробут на чужій стороні,
Коли руйнуєш добробут в незрозумілій війні,
Пам'ятай, що є люди, яким ти потрібен,
Пам'ятай, що є місце, куди можна вернутись!
Там для тебе завжди розчинені двері,
Там на тебе чекають, завжди на тебе чекають!
Ти не забувай, ти не забувай вертатись...
Там на тебе чекають, завжди на тебе чекають!
Ти не забувай, ти не забувай вертатись...
Там для тебе завжди розчинені двері!
Ти не забувай, ти не забувай вертатись...
Пам'ятай, що є місце, куди можна вернутись!
Ти не забувай, ти не забувай вертатись...
Пам'ятай, що є люди, яким ти потрібен! | |
