І не минає

І не минає, не минає, і вже, напевно, не мине
Тривога душу розтинає: а що, як любиш не мене? 

А по-латині: аморе, амо! Невже від цього рятунку немає? 
Аморе, мамо! Аморе, мамо, теж не минає.

Аморе, мамо, аморе амо, аморе амо ти єдин
Я обламаю хвилинам пальці щоб не вплітались в печаль годин.

Розпались хмари на міліграми, і все в колодязь каламаря
Куди забігти аморе амо, на карті місяця теж моря

А по-латині: аморе, амо! Невже від цього рятунку немає? 
Аморе, мамо! Аморе, мамо, теж не минає.

Чманіє сад од квітучої рясності, іду, збиваю росу хвощів
Море кризисів, море ясності, море дощів...

А по-латині: аморе, амо! Невже від цього рятунку немає? 
Аморе, мамо! Аморе, мамо, теж не минає

Поділитись сторінкою: