| |
Верховино, світку ти наш,
Гей як у тебе тут мило!
Як ігри вод, плине тут час
Свобідно, шумно, весело.
Ой нема то краю, краю над ту Верховину |
Коби ми лиш погуляти хоч одну годину! | (2)
З верха на верх, а з бору в бір,
З легкою в серці думкою.
В чересі кріс, в руках топір,
Буяє легінь тобою.
Ой піду я межи гори, межи тії Бойки, |
Там музика дрібно грає, скачуть полегойки!| (2)
Літом цілим, би ніч, би день,
Хлопці буяють тут наші.
Свобідна тут вода, огень,
Достатком хліба і паші.
Задудніли сіромахи, в полонині чути, |
Як же ж тебе, Верховино, тяжко позабути! | (2)
Там пан не клав ланцюхом меж,
Чужий не станув стопою;
Буйная тут землі одеж,
Плекана піснев-росою.
Ой на Кути доріженька, на Кути, на Кути. |
Бувай, мати, здоровенька, бо їду в рекрути.| (2)
Там то гуде трембіти звук,
Щебече любо сопілка,
Прийде медвідь, то з моїх рук
В пасть йому плюне та цівка.
Черемоше, Черемоше, чиста твоя вода, |
Дівчинонько з Верховини, гарна твоя врода. | (2) | |
