Парфуми

Лежала мовчки собі з дитиною,
Зелені очі та губи синії.
Хтось їй пророчив, що їй не бути тут,
Хтось їй шепоче: "Мертві в серцях живуть".

На груди квіти він кладе без сумніву
І стіни дихають між ожеледь сумнівів.
Ти така дивная, у смерть закохана,
Ти вічно житимеш у серці томному.

Блакитне сипалось на голови людей,
Щоб вірі легше дихалось ввели у світ дітей.
У небі тім оспіванім старий один жиє.
Чи є у нього очі? Та син, знаю, точно є.

На струнах сонця грали, ми йшли мовчки під дощем.
На зоряній галявині збирались ще і ще.
У небі тільки зоря та сонечко жиє.
Чи є у нього молодість? Та вічність точно є.

Поділитись сторінкою: