| |
Так холодно і порожньо у краї чужім,
Бо небо тут чуже, й не рідна мова...
Щомиті повертається думками в рідний дім,
І чує ніжну пісню колискову!..
Подивиться у небо, де летять журавлі,
Так хочеться із ними полетіти,
Полинути хоча б на мить до рідної землі,
В той дім, де так чекають її діти!..
Приспів:
Жінка на чужині,
Ніби та птаха безкрила,
Бачить вона у сні
Діточок посмішку милу!..
Господа молить вночі,
Щоб дав терпіння й сили!..
Жінка на чужині,
Ніби та птаха безкрила...
Змарніла і утомлена змахне сльозу з очей,
Дитячі фото ніжно поцілує,
Засушену калиноньку пригорне до грудей
І за вкраїнським небом засумує...
І серце заболить, що так невпинно час іде,
В дворі без неї вишні відцвітають...
І звернеться до Бога, щоб простив її за те,
Що діточки без неї підростають...
Приспів.
Речитатив:
Який же не солодкий
І тяжкий хліб чужий,
Де почуття жіночі неважливі...
Багато, що продати і купити
Можна в світі цім,
Але вкраїнську душу неможливо!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
