Сміх панянок

Обожнюю я сміх панянок,
Він навіть в погляді луна,
Коли крізь марево фіранок
Ще довго, ніби наостанок,
Від нього кругом голова...

Та марне кожне залицяння,
Здолає все той сміх дзвінкий:
І безпідставне сподівання,
І навіть пристрасне бажання -
Все марно, коли ти - тюхтій...

Нудні ревнивці та невдахи
Себе їдять серед ночей,
Готові під каблук лягати,
Коли настане час пізнати
Отую силу - сміх очей...

Хай нерозважливе зізнання
Роблю я зараз, та літа
Підтверджують, попри старання
Уникнуть сміхом покарання,
Без сміху жінка то - журба...

Поділитись сторінкою: