Так буває

Вночі по степу я йшов
Та й зустрів голодного звіра.
Його нагодував хлібом, свіжим хлібом.
І він сказав мені дзвінким голосом дитини:
"Якщо бажаєш щастя знайти,
Не звертай з цієї стежини".

Приспів:
Так буває,
Внутрішнє з зовнішнім
Не співпадає.
Так буває,
Не співпадає...

На світанку зустрів я її -
Найгарнішу у світі дівчину.
Її одарував сріблом, білим сріблом.
З любов'ю її обійняв.
"Ти навіки будеш моєю".
Заплющив очі, поцілував,
А вона обернулась змією.

Приспів.

Де ж ти щастя моє?
Де скарби заповітної мрії?
І зміст для кожного свій
У хлібі та у сріблі.
Що там у далині?
Це ж моя рідна хатинка.
За щастям світом ходив,
А воно виявляється близько.

Приспів.

Поділитись сторінкою: