Трилогія "Три хвилі часу"

(Ч.1. Секунда самоти)
Хвилею зітхає море хиже,
Ковтає подих цей тиша,
І час зупиняє, і на нас чекає –
Секунда найцінніша –
Секунда самоти.
Небо споглядає наше полум'я,
Лягає хвиля спати – знаю я:
Все завмирає, і на нас чекає –
Секунда, що єднає –
Секунда самоти.
(Ч.2. Застигла хвилина)
Застигла хвилина...
Степ... Сніг запорошив світ.
Біла рівнина, слід зник,
Що вів за небозвід.
За обрієм брами в літо,
У розмальований схід
М'якими крилами вітер
Хилитає хвилини нам вслід.
(Ч.3. Година промайнула)
Година промайнула,
За сутінками – ніч
Вітрила обернула історії навстріч.
Нічні вітрила чорні
Вертають нас на схід
Додати фарб мінорних в ранковий краєвид.
Година пролетіла
І в'язень східних гір
Одяг на себе крила і сонце – набакир.
На захід крила білі
Несуть нас навзнаки
Зафарбувати хвилі вечірньої ріки.

Поділитись сторінкою: