Калинові острови

Коли навесні прилітають лелеки,
Минулого чую живі голоси
І доля чиясь наче зірка далека
Над обрієм сходить з води і роси.
Ой, то не зоря, то вродлива дівчина,
Про Січ Запорізьку складає пісні,
Ой, тож не дівчина, то вся Україна
В піснях Чураївни явилась мені.

Приспів:
І тихим островом калиновим,
Згадалось батьківське село,
І ті домівки, що ми кинули,
Бо нас у інший світ вело.
О, земле батьківська калинова,
Ти за розлуку нас рости.
Тебе Вкраїно ми не кинемо,
Пливи у вічності світи.

Тепер, як буваю в далекому краї,
Куди б мене доля в житті не вела,
Калина у снах мене часто благає,
Щоб рідного я не забула села.
Щоб ми не забули, якого ми роду,
У кожного з нас є Вітчизна мала.
Вона нам дарує і долю, і вроду,
Беремо наснагу з її джерела.

Приспів.

Поділитись сторінкою: