Зневірилась

Тремтять руки, мов гілля дерев від холоду
Ниє серце, мов щеня скавчить від голоду.
Все набридло, огидло, пропало,
Все, що розумом вірила, знала.

Приспів:
Зневірилась я, розгубилась,              |
Мов лебідка, зраджена розбилась.         | (2)

Шаленіє моя голівонька,
Обламало брехнею мої крилоньки,
Та й спотворило образ мій наклепом,
Розтоптало дух вільний мій соромом.

Приспів.

Відпущу я той сором з водицею,
Та й розвіються наклепи маревом,
Тільки ж волю знайду свою птицею,
Бо людині літати не бажано.

Приспів.                                   (2)

Поділитись сторінкою: