| |
Ти уяви собі - падає Боінг,
Людей кидає сила ваги,
Як погані бі-бої вони падають вниз,
Найпоганіша криза з усіх криз.
Я у салоні і саме в цей час
Хтось на небі надав мені шанс,
Я зустріла його в решті-решт,
Але все це змінив мій арешт.
Приспів: (2)
Я бачу сни, я бачу сни,
Ти до мене не ходи, не дзвони,
Коли я бачу сни,
Коли я бачу сни.
Поки наш літак падав униз
Я пригадала, що читала десь, колись,
Що у кожній тварі має бути хтось:
В собаки – собака, в Юнони – Авось,
У моря – річка, у дома – тин,
У Петра – Марічка, все з двох половин.
Ми - два береги, Буда та Пешт,
Все було б добре, якби не арешт.
Приспів. (2)
Що було потім – розповім в двох словах:
Вирішив він зупинити цей жах,
Мене взяв на руки, крила розкрив,
І покинув літак, і на землю злетів.
Сяяло сонце, він сів на траву,
В мої очі він зазирнув,
Я зрозуміла, що нема в світі меж,
Але це все зіпсував мій арешт.
Приспів. (2)
Ось любов, так любов – він долоні простер,
Але поруч з'явився гелікоптер,
Суворі люди, пси, автомати,
Сказали, що право я маю мовчати.
Оце так ламбада, засада така,
Але я була винна – я пілот літака!
Я не встигла сказати:
"І я тобі теж!"
Ось так відбувся мій арешт.
Приспів. (4)
Я бачу сни...
P.S.
Вийде сонце, виведе з омани,
Але ранок не лікує рани.
Спи – не спи, журися – не журися,
Не зустрілися, то хоча б наснися... Поділитись сторінкою: 
| |
