| |
Якось я пішов по воду
Із своїм відром,
Із відром, своїм відром.
Ще й додому повертатись —
Пригадав раптово,
Пригадав собі раптово:
Гей, відро пусте — життя холосте! |
Якби жінка була, воду б несла. | (2)
Чом ти не женився, парубоче?
Мав би кожен день красу дівочу!
На тебе сусідка погляда.
Нащо тая біда,
Як близенько вода?
А я вільний, як птах,
Нежонатий козак.
Так ходив собі по воду
Два рази на день,
Кожен день, о, кожен день.
Вже не маю більше сили —
Соромно людей!
Всіх людей, усіх людей.
Треба холостим воду провести! |
Якби кран дома мав — горя б не знав. | (2)
Чом ти не женився, парубоче?
Мав би кожен день красу дівочу!
На тебе сусідка погляда.
Нащо тая біда?
Є у крані вода!
А я вільний, як птах,
Нежонатий козак.
Маю кран — не маю щастя,
Щось не те зробив!
Щось зробив, не те зробив.
Треба було одружитись,
А я кран купив,
Кран купив — життя згубив.
Мов відро пусте, життя холосте |
Якби жінка була — щастя б дала | (2)
Чом ти невеселий, парубоче?
Маєш воду зрання і до ночі.
Хай сусідка інших вигляда!
Ай, нащо тая вода, як у хаті біда?
Навіть справний козак без дружини |
Ніяк! | (3)
Так! Поділитись сторінкою: 
| |
