| |
Вишила би долю, та немає кольорів,
Залишився чорний і думки сумні,
І бракує фарби і немає узорів,
Щоб зашити чорний, розігнавши їх...
А мені б червоний, наче свіжі квіти маку,
Кетяги калини стиглі, як нектар,
Вишила б кохання - то життя ознака,
Вишила любов би - то є вищий дар!
А мені би жовтий, як колосся в полі,
Як кульбаби в травні, сонце і грушки,
Вишила би щастя, щоб не було болі,
Щоб співало серце, як весни пташки...
А мені б зелений, як каштанів листя,
Як медові трави, луки і ліси,
Вишила життя би довгим та барвистим,
Щоби без жалоби, щоби без війни...
Щоби без війни...
А мені б блакитний, як погоже небо,
Як річки й озера, незабудок рай,
Вишила би волю, більшого й не треба,
Щоби усміхався мій квітучий край!..
А мені б бузковий кольору фіалок,
Вишила би спокій вересневих днів,
А мені би білий кольору фіранок,
Вишила би мрії із минулих снів...
Бачу чорний... Тільки чорний...
Віє всюди самотою...
Вишиваю журавля...
Вишиваю хрестика...
Речитатив:
Снилося мені,
Що на небі місяць, зорі сяють,
А мені бракує тиші і тепла,
Тих простих обіймів, рідних і коханих,
Бо до нас до дому рветься ця війна...
Знову темна ніч, місто все палає...
Мовили мені - твого двору вже нема,
А старі підвали, стіни пам'ятали,
Як писали діти свої імена...
Я не маю кольорів,
Залишився чорний дим,
І бракує барви схем
Розігнати сірий сум,
Розігнати пил...
Вишила би долю, та немає кольорів,
Залишився чорний і думки сумні,
І бракує схеми і немає узорів,
Щоб зашити чорний, розігнавши їх...
Маю тільки чорний... Віє самотою...
Вишию журавлик... Вишию хрести...
У скорботі плачу, шию золотою
Ниточкою серце, доленько, світи...
Ниточкою серце, доленько, світи... Поділитись сторінкою: 
| |
