Літаки

Я залетів буквально на пару порцій чаю
В гості до мами згадувать минуле.
Згадав, як залетів м'яч у вікно на уроці,
Про те, як залетіла вчителька також не забули.
Ми залітаєм на хвилини до рідних і близьких,
І вилітаємо бо кличе: робота, майбутнє.
А коли їх вже немає - пускаємо слізки,
І ті хвилини нам здаються незабутніми...

Приспів:
Так ми такі, ми такі, ми такі -        |
Люди-літаки. Люди, як літаки,          |
Літаємо над хмарами у висоті,          |
Зовні жорстокі, всередині м'які...     | (2)

Ми все повторюємо за своїми батьками,
Не розуміючи то добре, чи то погано?
Потім невпевнено маскуємо душевні рани,
Збиті літаки ховають океани.
Історії ті самі, тільки різні віки,
То люди-вітряки, тепер люди-літаки,
Так ми такі, та і ви теж такі,
Зовні жорстокі, всередині м'які!
Люди різні, різні потреби, але         |
Потім всі відлітаєм до неба.           |
Маєм крила та мало про них знаєм,      |
Люди-літаки чомусь так мало літають... | (2)

Приспів.

Поділитись сторінкою: