Пісня про Правду

На чорному полі неправди та зла,
Хтось правду посіяв - вона проросла
Тоненьким стебельцем святої Надії,
Квітами Любові та коренем Віри.

Брехливі та чесні - всі знали про те,
Нарешті і Правда на полі росте.
Тоненьке стебельце від вітру не гнулось,
Листками-руками до сонця тягнулось.

Все йшло по закону та тільки дарма,
На чорному полі закону нема.
На чорному полі вовки хитрі ходять,
Вовків-вовки вовка на "бабки" розводять.

Скосили сердешню косою брехні,
З-за пазухи камінь поклали на пні.
Та з заздрощів Правду за долар продали,
І сонце, і воду у Правди забрали.

Затихло на полі, закінчили "діло",
Тут в Правди душа відлетіла від тіла.
Віками блукає від хати до хати,
Шукає того,  хто не вміє брехати.

На чорному полі неправди та зла,
Бог правду посіяв - вона проросла...

Поділитись сторінкою: