В краю дитинства

Знову я в краю свого дитинства,
Певне, так у кожного буває.
Ген, стоїть тополя темнолиста,   |
Серце з тихим гаєм розмовляє.    | (2)

Легко я виходжу за діброву,
Де лугівка трави простеляє.
Не дивуйтесь, що мовчу я знову - |
Серце з рідним краєм розмовляє.  | (2)

Все навкруг давно мені знайоме,
Вітер, мов хлопчисько, тут гуляє.
І притихли в небі сині дзвони -  |
Серцем з чистим небом розмовляє. | (2)

Вишні наче збіглися до хати,
Мати стіл святково накриває.
І мовчить сльоза, як сива мати - |
Серце з рідним серцем розмовляє. | (2)

Поділитись сторінкою: