Сповідь пам'яті

В години журавлині,
Тамуючи сльози і болі,
Нам мати казала,
Як рідний лишали поріг:
В житті, як на довгій ниві,
Доволі добра й любові...
В житті, як на довгій ниві,
Немало тернистих доріг...

У мене, як спалах, ввійшло
Заповітне кохання,
І терни й троянди рясніли
На наших шляхах.
Верни мені, щедра пам'ять,
Зацвіття мого кохання!
Дарма що воно для мене
Яскрило колючим дротом...

Куди ми степами ішли
Побратими-солдати,
І падали в трави,
Підкошені в смертім бою...
Верни мені, світла пам'ять,
Всіх друзів, яких я втратив!
Верни мені, горда пам'ять,
Обпечену юність мою!

І грози шумливі,
І роки в русявій принаді*,
І болісні втрати мене
Розтривожили знов:
В житті, як на довгій ниві, |
Сплелися журба і радість... |
В житті, як на довгій ниві, |
З розлукою поруч любов...   | (2)

Поділитись сторінкою: