Дівка-лиходійка

Любив собі пан дівчину,
Вона його не любила,
Дарував він їй прикраси,
Вона їх носила.
Дівка не віддалась           |
Та ще й напивалась           |
І плелась собі до хати,      |
Хлопця пригортати.           | (2)

Приспів:
Що то за дівчина,            |
Що пана дурила?              |
Чистила кишеньки,            |
Бо він багатенький!          | (2)

Якось пан цей розгнівився,
Узяв собі та й напився:
Геть з очей моїх, кохана,
В тобі помилився!
Дівчина збагнула,            |
Сльозу проковтнула,          |
Вже багатства їй не бачить - |
Он, що воно значить.         | (2)

Приспів.

Тож шануй, панове, прошу
Свою гордість, мов жар-птицю,
Та за свої круті гроші
Не хапай спідницю!
Дівка вередлива,             |
Дурником зробила             |
І, забравши гроші й злото,   |
Пана розорила!               | (2)

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: