Понад синє море, понад беріженьки

Понад синє море, понад беріженьки
Їхали на конях щось три козаченьки.

Один козак каже: рибка в морі грає,
Другий козак каже: дівча потопає,
Третій козак каже: як Бог дасть, так буде,
А я цю дівчину рятувати буду.

- Рятуй мня, козаче, рятуй мня молоду,
Дістанеш за мене файну нагороду:
Від батенька мого - коня вороного,
Від матінки мої - полотна лянного.

- Не хочу, дівчино, нагороду брати,
Лиш тебе я хочу за дружину взяти.
- Волію, козаче, в Дунаю втонути,
Як тобі я маю за дружину бути.

В Дунаю утону та й з Дунаю сплину,
Як піду за тебе, навіки загину.
Втонула дівчина, втонула хороша,
Лишень виплинула русявая коса.

Втонула дівчина, утонула ладна,
Лишень виплинула фустинка відвабна.

Поділитись сторінкою: