Як виганяв батька із хати...

Як вигоняв батька із хати,
Як плакала мати,
Тремтіла осінь...

Як закривав очі на лихо
Та сидів тихо
З болем у серці...

Як по ночам не мав права спати,
Хотілось тікати
Далеко за обрій...

Я не віддам тобі свою душу,
Хоч знаю, що мушу
Рано чи пізно...

На жертовний камінь принести свою кров -
Раз і на завжди заспокоїти душу
Ранковим сонцем.
Летіти птахом, летіти птахом
Над святою землею...

А в того птаха білі крила,
А в того птаха дивна сила,
А тому птаху милий світ
А тому птаху сім тисяч літ...

Він не має ім'я і не знає смерті,
Його вільна сім'я на небесній тверді
І не має плачу, не має суму,
Птах літає кряче, звіває думу...

Ой, небагатьом в той час прокладено шлях,
Ой, небагатьом дано здолати свій страх...

Розвіяти дим
І разом із тим
Розбити кайдани
Як варвари - Рим...

Слабість здолати
І пісню співати,
Прости мене, мати,
Я хочу знати.

Чи я стаю вільним,
Чи схожу з розуму?

Поділитись сторінкою: