| |
Нездійснені мрії здавались казками,
Куди ноги вели, те втікає дворами,
В думках все було набагато простіше,
Повернутись неможливо, як було раніше...
Дитинство давно вже пройшло, це не жарти,
Життя нас розміняло, ми ніби карти...
І навколо вогонь, і не вибратись звідси,
Немов океан, який тре перепливсти...
Як на небі зорі і не знати,
Де шукати, бо о північ їх багато...
Море планів і мінімум часу...
Море планів і мінімум часу...
Взимку нам холодно, літом спекотно,
Де ж моя юність, життя безтурботне?..
Падаєм вниз, але сили знаходим!
Всі такі різні, але повністю схожі...
Приспів:
Летимо завжди кудись, але не знаємо куди... |
Перед собою сотні вибухів, дорога в небуття... |
Перешкоди, наче в грі, все спіткають, як сліди... |
І здавалось, що це сон, гра під назвою "Життя"... | (2)
Я знову спіткаюсь по дорозі до мрії,
Кожен раз підіймаюсь з землі без надії,
І вчили з дитинства йти до кінця,
Поруч зі мною всі друзі й сім'я!
Щодня живемо як на мінному полі,
Ні в право, ні в ліво, не маючи ролі...
Не знаючи глибу, не лізем у воду,
І одні думки: лиш про свободу!..
Я буду посміхатися усім, хто бурмотав
Про те, що я - ніхто і звуть мене ніяк...
Ці слова запам'ятав і прийде час,
Прийде час: я всім доведу не словами, а ділом,
Щоб усі замовкли і все зрозуміли!
Сонце зайшло хоч, але не на довго!..
Це ще не захід, а початок дороги!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
