Молюсь на тебе, краю мій

Молюсь на тебе, краю мій,
Прадавня земле України,
Що із пекельних веремій
Ідеш до світла крізь руїни!
Стою в задумі на валу,
У Володимирі, на Лузі,
Де князь Данило похвалу        |
Приймав за подвиг по заслузі.  |  (2)

Чи йду до Луцька на поклін,
Де замок Любарта над Стиром,
Стрічаю ворога в заслін,
Що не прийшов до тебе з миром.
А ген, де тиха Пляшева
Орлині люляє гніздечка,
Козацька має корогва           |
На вічну славу Берестечка.     |  (2)

І вже Колодяжне в світи
Піснями Лесиними лине,
Світи ж довіку нам, світи,
Її зірницями, Волине!
Молюсь на тебе, краю мій,
Одвічна земле України,
Що із пекельних веремій        |
Ідеш до світла крізь руїни!    |  (2)

Поділитись сторінкою: