Зазоріли маки червоні

Запломеніли червоні маки у полі,
Польові квіти миру, надії і краси,
Червневим маєм горять, полум'ям любові,
Запалюють свічу пам'яті війни...

Зазоріли маки червоні, як зорі вечорові,
Випромінюють сонячні дні на долонях землі,
Місяць ранньому паростку співає колискові,
Витирає із очей матері сльози із душі...

Заколисує вітер маки червоні у житах,
А зоряна ніч глибока, як широке море,
Ненька рветься до сина у степи, як птах.
У захмарене небо в тумани на мінне поле...

Мати - сива голубка не засне до ранку,
Край вікна жде своє дитя з війни,
Виглядає, як сонце сходить на світанку,
Горлицею злітає у пекло - випалені степи...

Із серця сина червоні маки проросли...
Пролита невинна кров на полі бою,
Їх тисячі, тисячі за Україну полягли,
Дочки і сини віддали життя за волю...

Червоні маки зацвіли в честь сина...
Словами розмовляє до матері у піснях:
Спи, матусю, я на вахті під небом синім,
Цілую, обнімаю, дарую квіти у житах...

Не журись, рідна мамо, не плач, не ридай!
Мене у бій кривавий покликала мати Україна,
Щоб від злих воріженьків захищав рідний край
І в житах дзвеніла, як життя, пісня солов'їна!..

Поділитись сторінкою: