Ой, над Дніпром, над Дніпром

Ой, над Дніпром, над Дніпром
Встала чорна хмара,
Де зростали ми разом,
Як голубів пара.

Стала хмара громова
Та й нас розлучила...
Милий б'ється з ворогами,
У неволі мила.

Ой, над Дніпром, над Дніпром
Чорний ворон кряче.
Тужить мила на зорі,
За соколом плаче.

Не плач, мила, не тужи
І не сходь словами:
Чорні очі бережи, -
Жди мене з стрільцями.

Над землею грім гримить,
Чорний порох в'ється.
Ой, там милий кожну мить
З ворогами б'ється.

Б'ється, гей, з чекістами,
Б'ється з німаками,
З превражими ляхами
Ще й з більшовиками.

Ой, коню мій вороний,
Не спіткайсь з розгону,
Напою тебе з Дніпра
Ще й самого Дону.

Лети, лети від Карпат
До Дніпра й до Дону.
Будеш милу виручать
З лютого полону.

Стукнем-грюкнем об поріг,
Де вона ступала:
Здрастуй, здрастуй, серце моє,
Чи ти ж мене ждала?

Ой, ждала я, ждала
Бо вірно любила...
І до сокола свого
Пригорнеться мила.

Ой, над Дніпром, над Дніпром
Щезне чорна хмара.
Будем знову ми разом,
Як голубів пара.

Поділитись сторінкою: