| |
Усмішка неба -
Це тебе стосується теж -
І рветься безмежне із меж
Земного твого розуміння.
А, може, і не треба -
Якось жили без цього, і, все ж,
Я втікаю, за мною ти стеж
На стежках людського сумління.
На захід збираються дурні,
А мудреці відходять на схід.
Від однієї і тисячі бід,
Від цієї любові і втрати.
А ми стаємо гламурні,
"Вау", які ми стаємо гламурні!
Вік учися, - казав мені дід, -
А, все одно, дурним помирати.
Приспів:
Оу, дорогою в вічність...
Усміхнене фото, де двоє,
Чомусь, на нас схожі...
Мовчи, сподівайся, не плач
І дивись мені в вічі!
Дорогою в вічність
Прості перехожі...
А, може, вип'ємо знову -
Хай у грудях стане тепліш.
Наче Брута братерський ніж
Зриває завісу із правди.
А я все ж вірю слову,
Ще тому, що було раніш,
Ще до того, як ми лягли між
І там залишились назавжди.
Гей-гей, дітвора,
За руку з мамою й татом,
Шкільним зачаровані святом.
І ось він - перший щасливий урок.
А ось вже й пора,
А ти так і не випив із Кантом,
І дівчинка з білим бантом
дарує тобі твій останній дзвінок.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
