Причарувала ти мого коня

Вже відгули походи і бої,
Лише боліли ще недавні шрами...
Чи білий птах майнув під яворами,
Чи рукави мережані твої?
Причарувала ти мого коня...
Лишився він один мені за друга...
Стискала серце несказанна туга,
На схилі дня я їхав навмання...

Приспів:
Моя голубко, не було ні дня,
Щоб я не дякував за тебе Богу,
За те, що вечора того п'янкого
Причарувала ти мого коня!

В задумі я послабив поводи́,
І кінь пішов повільно за тобою.
Цеберку повну ти несла з водою,
І він припав губами до води.
Чи він від спраги очманів немов,
Чи то дання було в твоїй цеберці?
Занило солодко мені у серці...
Ти озирнулась, я з коня зійшов...

Приспів.

Поділитись сторінкою: